Ріпак озимий
Ріпак озимий - популярна сільськогосподарська культура, швидкозростаюча. Добре росте в прохолодну пору восени і навесні. Озимий ріпак відмінно підходить для родючого якісного гумусу. Ґрунт отримує корисні речовини, що добре для майбутнього вирощування сільськогосподарських зернових культур. Ріпак вимогливий до вирощування, вважає за краще вологий ґрунт, погано переносить посуху. Озимий ріпак є хорошою кормовою культурою для всіх сільськогосподарських тварин. Ріпак - це ранній весняний медонос (при посіві восени). З цієї рослини отримують рапсове масло, яке широко використовується технічних галузях, в косметології та кулінарії.
Попередниками ріпаку озимого можуть бути всі сільськогосподарські культури, які своєчасно звільняють поле, сприяють знищенню бур’янів, створюють добру структуру ґрунту. Найкращими попередниками є горох, зернові колосові культури, однорічні та багаторічні трави. Не рекомендується висівати ріпак після культур із родини капустяних.>
У різних агрокліматичних зонах підготовка ґрунту під ріпак озимий залежить від багатьох чинників, зокрема, типу ґрунту, його механічного складу. Вчасно підготовлений ґрунт сприяє розвитку кореневої системи, що є запорукою хорошої перезимівлі рослин. Перевага залишається за класичною системою: лущення стерні, оранка на глибину 25–27 см, вирівнювання поверхні ґрунту чи обробіток комбінованими агрегатами. Основний обробіток важливо проводити за 3–4 тижні до передпосівного. Це сприяє осіданню ґрунту і створенню необхідної структури орного шару. Особливу увагу приділяють передпосівній культивації ґрунту на глибину 3–5 см і коткуванню. Рослини ріпаку озимого краще розвиваються в ущільненому ґрунті, де збережена волога, а дрібногрудочкувата структура дає можливість розмістити насіння на глибину до 2–3 см. За таких умов забезпечується поява дружних сходів та оптимальний розвиток рослин, що особливо важливо в осінній період. Мілкий обробіток ґрунту або сівба по стерні (нульовий обробіток) не забезпечує доброго розвитку кореневої системи і рослини ріпаку загалом. Коренева система формується у верхніх шарах ґрунту. Вона швидше реагує на нестачу вологи, оскільки не засвоює воду з глибших шарів ґрунту. Знижується рівень засвоєння елементів живлення..
Восени формується основа майбутнього врожаю, тому потрібно забезпечувати ріпак озимий поживними речовинами, позаяк від цього залежить зимостійкість рослин, їх стійкість проти хвороб і шкідників, а в кінцевому результаті — урожайність насіння. Фосфорні і калійні добрива вносять під основний обробіток, азот — здебільшого у підживлення, коли відновлюється вегетація і потреба в ньому різко зростає, а також у період бутонізації. Кількість добрив залежить від типу ґрунтів і низки інших чинників. Потрібно зважати на те що ріпак потребує елементів живлення майже вдвічі більше, ніж зернові культури. За низького забезпечення ґрунту азотом необхідно вносити його з осені, але в такій кількості, щоб не спричинити надмірного наростання зеленої маси. Як правило, підживлення азотом рано навесні різко підвищує рівень врожайності культури. Оптимальними дозами мінеральних добрив під ріпак озимий, за умови своєчасного і високоякісного виконання всіх технологічних операцій є P90K90 в основне удобрення та N120 — у ранньовесняне за відновлення вегетації.Слід також враховувати значну потребу ріпаку озимого у кальції, сірці, магнії, молібдені та марганці. Від забезпечення цими елементами залежить як врожайність, так і стійкість рослин до перезимівлі та ураження хворобами. Ріпак належить до культурних рослин, які для свого росту і розвитку потребують багато бору. Ріпак озимий поглинає близько 25% бору восени, тому його необхідно вносити у вигляді підживлень. Останнє підживлення бором проводять навесні у фазу диференціації бруньок..
Строки сівби мають важливе значення для росту, розвитку і формування продуктивності ріпаку. У різних зонах вирощування строки його сівби дещо різняться. Орієнтовно ріпак озимий висівають на 2–3 тижні раніше за оптимальні строки сівби пшениці озимої для певної зони. Як за раннього, так і за пізнього строку сівби ріпаку озимого знижуються зимостійкість і продуктивність рослин. Головна умова: рослини ріпаку мають розвиватися не менше ніж 60 днів до настання понижених температур. Для осінньої вегетації культури сума активних температур має становити 750–800 °C. Попри відмінності у вологозабезпеченості, температурному режимі найкращим строком сівби майже у всіх зонах вирощування ріпаку є період 25 серпня — 5 вересня. Гібриди більш толерантні до пізніших строків сівби. Їх можна вирощувати і після пізніх попередників. Ба більше, вони швидко розвиваються восени і більш прохолодних та вологих умовах, потребують на 50–100 °C меншої суми ефективних температур, ніж сорти. Успішну перезимівлю посівів пов’язують з оптимальними параметрами розвитку рослин на час закінчення осінньої вегетації.Важливо, щоб в осінній період сформувалися потужні рослини, проте не переростали. Учені й практики вважають, що до кінця осінньої вегетації ріпак озимий має мати такі біометричні характеристики: кількість добре розвинених листків — 6–8, діаметр кореневої шийки — 8–12 мм, розташування точки росту — не вище за 2–3 см, вміст розчинних цукрів у соку рослин — у межах 20–25%, без захворювань, бур’янів та ознак дефіциту елементів живлення. Щоб зменшити шкоду від вимерзання, слід вирощувати найбільш морозо- і зимостійкі сорти і гібриди. Густота стояння рослин істотно впливає на винесення точки росту в осінній період і розвиток кореневої системи, що має пряме відношення до зимостійкості та продуктивності рослин. Що більша густота, то гірша зимостійкість і нижча продуктивність. Оптимальною нормою висіву гібридів ріпаку озимого є 60–80, сортів — 110–120 схожих насінин на 1 м2. За нерівномірного розміщення рослин підвищується точка росту над поверхнею ґрунту, що зумовлює низьку стійкість рослин до зниження температур. У разі висівання гібридів густота перед входженням у зиму має становити 50–60 шт./м², сортів — 60–80 шт./м².
Ріпак озимий висівають рядковим способом сівалками з міжряддям 12,5–15 см, що сприяє кращому розподілу насіння і вологи, швидкому пригніченню бур’янів і хорошій перезимівлі. Вищу якість посівів забезпечує використання сівалок точного висіву і комбінованих посівних агрегатів. Глибина розміщення насіння залежить від багатьох чинників, але, як правило, вона не має перевищувати 2 см.Сорти озимого ріпаку - Бахус, Том, Саксон, Елмстар, Кім, Марвін.
Бур’яни, шкідники і хвороби у посівах ріпаку озимого можуть знизити врожайність насіння на 50% і більше. Ефективність заходів захисту посівів залежить від оптимальних строків проведення обприскувань. Для боротьби з бур’янами, залежно від їх виду, у початкові періоди росту застосовують високоефективні гербіциди або їх суміші, рекомендовані «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених для використання в Україні» на поточний рік.-
Існують закономірні відмінності між сортовим насінням ріпаку і гібридами ріпаку, які відповідним чином формують позитивні і негативні характеристики насіння.
Сортове насіння – це результат копіткої селекційної роботи. Сорт отримують у результаті багаторічного відбору і розмноження найбільш врожайних і стійких рослин. Усі сорти проходять на ВОС – тест (тест на відмінність, однорідність та стабільність). Усі якості таких рослин максимально яскраво виражені та чітко відрізняються від будь-якого іншого сорту (ознака відмінності). При цьому сортові культури зберігають свої властивості і в наступних декількох поколіннях (ознака стабільності).
Вдало підібраний сорт – найдешевший засіб підвищення врожайності, поліпшення якості продукції, зниження її собівартості. А саме це є головною метою вирощування кожної культури. Науковцями встановлено, що врожаї та валові збори врожаю с/г культур підвищуються на 20–25% за рахунок використання високоякісного насіннєвого матеріалу нових та перспективних сортів.
Гібридне насіння – насіння, отримане від схрещування генетично відмінних рослин (батьківських форм гібридів).
Перше покоління позначають знаком F1 (від лат. Filii — діти). Гібриди дають більш стабільний урожай, вони менш схильні до різних захворювань, стійкіші до несприятливих умов. Але всі ці властивості гібриди зберігають тільки в першому поколінні F1. Тому збирати їхнє насіння для майбутніх посівів не доцільно, оскільки в наступному поколінні (F2) рослини не тільки не повторюють вихідних якостей гібрида (F1), через кілька поколінь повністю вироджуються.
JoomShopping Download & Support